Клац-клац-клац. Буква “в” – не працює, “delete” – не працює, “ї” – не працює. Я напружилась. Згадала, що вчора було щось схоже. Я намагаюсь набирати текст на ноуті, але одне речення пишеться 5 хвилин замість 30 секунд. Треную свій дзенівський стан. Глибокий вдих і видих. Чорт, чорт, чорт.  Завтра в мене вебінар, потрібно завершити підготовку матеріалів і це не найкращий час, щоб клавіатура не працювала.

Наступного дня занесла на діагностику. Потрібно повністю міняти клавіатуру. Мінус одна тисяча. Мінус два-три дні з ноутом. Я… спокійна.

Ще в літаку я прочитала розділ про безумовне та умовне щастя в книзі “The untethered soul”  Майкла Сінгера (за 8 годин перельоту я дочитала цю книжку, ДОперечитала іншу і подивилась два фільми:))

Умовне щастя — це бути радісним і спокійним, коли в житті все добре. Наприклад, вам подарували книжку просто так; чоловік зробив сюрприз і приготував вечерю чи взяв квитки у Єгипет; ваш рахунок за газ вийшов меншим, ніж ви сподівались, а черга в Сільпо, яку ви вибрали, рухається найшвидше.

Безумовне щастя —  це коли незалежно від подій ви залишаєтесь радісними та спокійними. І єдине, що вам потрібно зробити, це вирішити “Так, я хочу завжди бути щасливим”.

Правда є один нюанс. Як тільки ви вирішили, то щось гарантовано станеться. Щось,  що зробить вам виклик. Це такий тест на перевірку. Настільки ви дійсно намірились бути безумовно щасливими. В моєму випадку зламалась клавіатура.  🙂 Ще легко відбулася)
Але суть в тому, що з нами постійно буде щось відбуватись. Те, про що ми і подумати не могли. Питання в тому, чи ми хочемо бути щасливими незалежно від того, що відбувається. Я знаю, що може звучати трохи дико, але то має сенс.  Звісно, ми можемо засмутитись, але не пірнати туди з головою. Не противитись “Чого саме зараз? Чого вона взагалі зламалась?”, а просто приймати це як факт, а не як проблему. Сінгер пише, що тоді проблем взагалі не буде. Просто тому, що події — не проблеми, це просто події. І наш супротив цим подіям якраз перетворює їх у проблему.
Увага! Це не означає, що ми нічого не робимо і лише дзенівським оком споглядаємо метушливих людей навколо нас.) Просто проблема стає задачею і тоді енергія йде на дії, а не боротьбу з несправедливістю світу.  

Мені пощастило. Я гостюю у свого друга інженера. Ми в той же день самі замовили клавіатуру, а наступного дня – її поставили. Кажу ми, бо я допомагала розкручувати і закручувати болтики. 🙂 

А яка ваша життєва ситуація зараз може стати тренажером для стану безумовного щастя?