Не так давно я не могла зрозуміти, чому відкладаю на завтра важливі справи і не висловлюю свою думку вголос. Це був страх зробити помилку, страх зробити щось недосконало. 7 років тому, коли я жила у Києві я навіть відмовилась від роботи в проекті неформальної освіти, де було дуже цікаво і де за два вихідні дні я могла заробити на той час пів своєї місячної зарплатні. Я думала, що я ще не готова.

Натомість, у 2017 році я сама написала організаторам Всеукраїнської конференції для викладачів іноземних мов, що хочу бути спікером. На той момент спікери вже були затверджені. Але я знала, що мені є що сказати, чим поділитись. І я написала листа із пропозицією двох тем для виступу. Мене погодили. Я не лише виступила, а й стала партнером організатора Мар’яни Лісовської і ми разом створили успішну та прибуткову он-лайн програму для викладачів. Чому в одному випадку мені було страшно проявитись, а в другому ні? Ці історії розділялись не роками, ні. Я присвятила рік своїй самоцінності та сміливості - проходила терапію, брала коуч-сесії, читала змістовні книги на цю тему та впроваджували всі свої знахідки та інсайти в життя.

Був і період, коли я познайомилась з іншою крайністю - працювала так багато, що не бачила вихідних. Перестала ходити на йогу і могла спати по 5 годин. І лише почавши більше приймати свої недосконалості, почало з’являтись відчуття справжнього задоволення та радості.
Почала брати свої напрацювання та інших колег в роботу з індивідуальними клієнтами та експериментувати з груповими форматами. Побачила сильний відгук - так, це потрібно, так, це працює.

Я вірю, що збалансоване, наповнене життя можливо. Вірю, що успіху можна досягати не ціною свого здоров’я, своїх мрій та близьких людей, а завдяки їм.