Приходить повідомлення від хорошої знайомої. Вона у Львові лише на ці вихідні, приїхала з Америки. Хоче зустрітись. У мене ж  самої через два тижні теж мандрівка в Таїланд, я шукаю по Космо та різних аптеках крем від сонця (і не можу знайти, бо в нас зима :)), читаю форуми, паралельно працюю і найголовніше – пишу МІРи (це такі міжмодульні роботи з мого психотерапевтичного навчання).
Якщо я скажу їй “так”, то чому я скажу “ні”? Моя потреба тут – спокій і розслаблення, що всі ключові задачі будуть завершені до мого від’їзду. Тоді я дійсно зможу насолоджуватись мандрівкою. Коли я скажу їй “так”, то скажу “ні” своєму спокою.

У нас зазвичай дві відповіді – зовнішня і внутрішня. Ми можемо дати згоду вголос, але всередині може бути “ні” або половинчасте “так”.
Для внутрішньої гармонії важлива повноцінна внутрішня згода.

Якщо ми всім серцем не хочемо цього – то краще не робити.

Якщо все так просто, і нам достатньо просто бути чесними, то в чому тоді проблема?
Ми не хочемо ранити інших людей.
І чим ближчі вони нам – тим важче відмовити.

Але чи дійсно я б зробила щасливою свою подругу сидячи в кав’ярні і шкодуючи, що пішла на зустріч? Люди уважніші, ніж нам здається. Якщо в моїй голові – МІРи і рюкзак, то це відчувається. Моя напруга би була помітною, розмова поверхневішою  і врешті ні я, ні вона не отримали би задоволення. Натомість, я могла б спокійно дописувати роботи, а вона – зустрітись з людиною, яка дійсно рада її бачити.

Отже, крок номер один – прислухатись до себе, свого серця. Чого я зараз точно хочу, а чого не хочу? Яка моя потреба зараз? Яка внутрішня відповідь?

Крок номер два – дати людині знати, яке “так”, стоїть за вашим “ні”.

Трішки довша відповідь, добре?)

Не просто – “ні, не можу”. “Знаєш у мене скоро мандрівка і багато хвостів по роботі.  А я хочу зі спокійною душею їхати і знати, що я все вже зробила і можу просто відпочивати. Мені шкода, що так.”. Звісно, чим ближча нам людина, тим довша відповідь. А найкраща відповідь на повідомлення туркам “Красивый девушка, давай знакомиться” – короткий і влучний бан)

За кожним “ні” стоїть “так”

І навпаки, якщо від бажання бути хорошою я кажу “так”, то чому справжньому і важливому я кажу “ні” в цей момент?

Я кажу “ні” роботі о 8-й вечора, щоб побути із своєю коханою людиною чи піти на танці.

Я кажу “ні” цій компанії, щоб відкрити свою власну справу.

Я кажу “ні” цій людині, щоб сказати “так” своїй подрузі.

Я кажу “ні” своїй подрузі, щоб почитати книгу і побути наодинці.

Я кажу “ні” пізнім гулянкам, щоб добре виспатись і бути бадьорою і продуктивною цілий день потім.

Яке ваше “ні” і “так”? Сьогодні, цього тижня?

Якщо ж ви думаєте, що дуже раните іншу людину, то я вас розумію. Від нашого вибору інша людина може засмутитись, образитись, розізлитись. Але яка ціна нашого “напівтак”? Для себе і для тої людини?

Притча Пезешкіана Носсрата “Причина бути вдячним” має відповідь.

“Мені потрібні гроші, чи не можеш ти позичити сто туманів?” (Грошовий знак в Ірані), – запитав один чоловік свого друга. “У мене є гроші, але я їх тобі не дам. Будь вдячний мені за це!”

Чоловік сказав з обуренням: “Те, що у тебе є гроші, а ти не хочеш мені їх дати, на худий кінець я ще можу зрозуміти. Але те, що я тобі за це повинен бути вдячний, це не тільки незрозуміло, це просто нахабство “.

“Дорогий друже, ти попросив у мене грошей. Я міг би сказати:” Прийди завтра “. Завтра я б сказав:” Дуже шкода, але сьогодні я тобі їх ще не можу дати, прийди  післязавтра “. Якби ти знову прийшов до мене, я б сказав: “Прийди в кінці тижня”. І так я б тебе водив за ніс до кінця віку або до тих пір, поки хто-небудь інший не дав би тобі грошей. Але такого ти б не знайшов, тому що тільки б і робив, що ходив до мене і розраховував на мої гроші. Замість усього цього я тобі чесно кажу, що не дам грошей. Тепер ти можеш спробувати щастя десь  в іншому місці. Так що будь мені вдячний! “

Чому саме ви хочете сказати “ні” сьогодні чи цього тижня? Яке “так” стоїть за цим?